Екскурсія до центру-музею імені А.С. Макаренка
27 травня учні 7-х класів нашої гімназії разом із класними керівниками здійснили екскурсію до с. Подвірки, де розташований єдиний в Україні музей, збудований на честь лише однієї людини, а саме всесвітньовідомого педагога – письменника Антона Семеновича Макаренка.
Незвично тривожні відчуття були у нас, коли автобус зупинився біля воріт дитячої колонії, де відбувають покарання хлопці віком 14 років.
Колись на цій землі був монастир. Частина його залишків знаходиться в закритій частині колонії, де живуть її вихованці. У відкритій для відвідування зоні є стела - пам'ятник А.С. Макаренку, біля якої ми мали змогу сфотографуватися.
Зараз основною визначною пам'яткою цього місця є музей А.С Макаренка, експонати якого минулоріч були поновлені та поповнені колишніми вихованцями.
Екскурсовод познайомила нас із біографією народного педагога, який почав свою трудову діяльність, а саме працювати з дітьми, коли йому виповнилось 17 років. Згодом А.С. Макаренко став виховувати незвичних дітей, долі яких понівечила революція та війна. Та вихованці цієї незвичайної людини так само були дивні. Наприклад , Микола Іванов. Цей хлопчисько піймався на крадіжці ювелірних виробів. Пізніше він став чудовим ювеліром , а надалі - багато років був директором Харківської ювелірної фабрики.
А написаний його вихованцем, Камишанським, портрет учителя вважається кращим з усіх його портретів. Багато інших учнів стали відомими у професії, яку згодом обрали, навчившись у тодішніх вищих учбових закладах.
Історія ж перевтілення "бандитського гнізда" с. Куряж у відому колонію починається в березні 1926 року, коли Макаренко (під тиском) приймає рішення працювати в Харкові . До цього він працював у Полтаві. Полтавська колонія не викликала ні в кого ніяких нарікань. Зате "домакаренковська" Харківська мала назву "бандитського гнізда" тому, що за малолітніми злочинцями не було ніякого нагляду, вони голодні й обірвані йшли на цілий день в Харків, де продовжували займатися крадіжками і вбивством. Це місце стало величезним головним болем для всього міста. І тоді було прийнято рішення - тут повинен працювати Макаренко. Коли він приїхав і побачив все це, то твердо вирішив відмовитися. Але за радянських часів це було неможливо. Макаренко забирає своїх вихованців з Полтавської колонії і з цього часу в Харківській колонії почалися нові часи. Кращі, якщо це слово доречне до такого місця ...
З часом А.С Макаренко напише "Педагогічну поему" й багато інших робіт, присвячених роботі зі злочинцями-підлітками.